Блищанівка

              Рідна  Блищанівка

Де б не був я , у яких столицях ,                   Позбиравши чудом уцілілих ,

Серцем лину у своє село ,                              Він скорботи висипав курген ,

Де Іспектів гожая водиця                                На галяві  сонцесяйно білій

Й Свірхів помережене чоло                            Розорав новий двопільний лан .

Там колись село мале Яругу                           Уступали топору і силі

У крові втопив татарський ятаган ,                Гілля дуба , граб і ясенівка ,

От тоді на лісову поляну                                   Виросли хати на крутосхилі –

Перебрався сивий дід Блищан .                     Так з’явилась рідна Блищанівка .

                                                                                                                                              В.Прокопчук .

 

 

Вас також може зацікавити...

Напишіть відгук