Чечельник

Чечельник створений важкою працею не одного покоління, які молять і кличуть відтворити їх складний, тернистий і неповторний життєвий шлях, відтворити його на скрижалях історії, через призму її олюднення.

Село Чечельник – один із неповторних населених пунктів Дунаєвецького району Хмельницької області, розташоване вздовж великого яру, по дну якого несе свої тихі води невелика річка Мукша. До Чечельника, зі сходу, з боку с.Маків веде стрімка дорога, обсаджена віковічними липами. Із півдня і півночі село оточене лісом. Південним сусідом села є с.Вербка та с.Сахкамінь, Кам’янець-Подільського району. На заході село межує  з с.Петрівське, а на півночі з с.Балином та Слобідка-Балинська. Місцевість гориста. Ґрунти глинисті на чорноземні. Клімат помірно – континентальний.

«Первісна назва «Zieloni Laki». Село виникло в ХVІІІ ст. Воно розміщалося на двох пагорбах, розділялось р.Мукшею. Місцевість була лісистою, ґрунти глинясті та суглинисті, сприятливий клімат. Згодом почалася епідемія чуми і село вимерло. Про цей сумний період в історії села свідчить могильна кам’яна плита на східній околиці села.

За ще однією версією, в цій місцевості діяв народний месник Чечель, тому за його прізвищем і назвали село Чечельник.

Назва найбільш віддаленої вулички «Кадуб» пішла від того, що раніше там був випас панської худоби, а біля джерела стояла велика діжка – кадушка. Вулиця «Хатки» не була забудована, як тепер, на цій вулиці раніше стояло всього 2 хатки. Так і пішла назва. Вулиця «Товаришество» назвали тому, що пан продавав полякам землі  дешевше, а українці обєдналися в «товаришество» і закупили землю. Їх наділи були менші і дорожчі. «Заставля» – тому, що для млина зупиняли воду заставками. На сьогоднішній день не залишилося ні ставків, ні заставків, а назва збереглася. Решта назв вулиць говорить сама за себе. «Залісці» тому, що за лісом було збудовано перші хати, «Балинщина» тому, що вулиця спрямована в сторону села Балин. «Ласюки» – від назви прізвища першого господаря, який побудував тут хату.

У  ХVІІ столітті ці землі належали с.Ступенці (Макову) і у відношенні землеволодіння долю їх розділили спочатку Потоцькі, потім Пухальські, пізніше Володиєвські. Вже в ХVІІІ столітті – Маковецькі та Раціборовські.

     В маєтку Івана і Адама Раціборовських у 1845 р. проживало 470 селян, з них працездатних 252, господарів і тяглих – 54, напівтяглих – 26, дворових людей – 7. Землі 1306 десятин, селянської 43 десятини, орної 266 десятин, сіножатей 29  десятин. Панщини – тяглі 3 дні, напівтяглі – 3 дні в тиждень.

 «Чечельник – село Каменецкого уезда, Маковской волости, 148  дворов, жителей 738. От уездного города в 20 верстах и от Макова в 5 верстах. Ближайшая железнодорожная станция – Проскуров».

Інша згадка про село. «Чечельник принадлежит Адаму и Ивану Рациборовским, дворов 182, жителей 978, состоит в 4 стане, 18  урядничий участок. Расстояние от губернского города 20 верст, ближайшая железнодорожная станция Ларга (46 верст). В селении находится 1 православна церковь и церковно-приходская школа».

Перша церква була споруджена у 1740 р. на честь Великомучениці Параскеви з нетесаного дерева, тому швидко стала вітхою. У 1748 р. парафіяни збудували нову церкву, також дерев’яну. Але назву вона вже мала назву Вознесенська.

Як вказує тодішня візитата, датована 1759 р., друга церква була Параскевська і знову дерев’яна, ззовні обліплена глиною. Саме тоді візитатор того часу заборонив вести у ній богослужіння. Він видав розпорядження, щоб віруючі ходили в церкву сусіднього села Вербки. Лише у 1777 р. спорудили нову (третю) церкву. Освятив її Смотрицький декан – Микола Стрельбицький. При ній діяла з 1876 р. церковно-приходська школа.

 У 1934 р. церкву було повалено. Замість неї побудували клуб. Лише у 1991 р. розпочато будівництво нової церкви. Вона почала діяти у 1995 р. Як і друга вона стала Вознесенською.

Школа у Чечельнику з′явилася 1876 р., спочатку вона була церковно-приходською. Того ж року в селі побудували кам’яний будинок, в який, за рішенням громади, через десятиліття і перенесли школу. Спочатку в ній працював всього один вчитель на 60 учнів. За архівною інформацією 1917 року у шкільній бібліотеці було 34 підручники і 60 книг.

Після революції останній господар маєтку пан Журавський поспішно виїхав закордон. За рішенням сільського сходу земля була оголошена громадською і розподілена між безземельними і малоземельними селянами.

Страшними виявилися для жителів села наступні 1932-33 роки, коли через різні причини від голоду вмерла велика кількість жителів села.

У 1940 р. в школі працювало 11 вчителів, навчалося 268 учнів.

Не обминуло село і страшне лихоліття Великої Вітчизняної війни. 9 липня 1941 р. у село вдерлися німці. Гітлерівці пограбували колгоспну комору, забрали з ферм корів, свиней, вивели з ладу сільськогосподарські машини. Страшним лихом для нашої молоді було вивезення її на робити в Німеччину.

З Чечельника в неволю було забрано Решетник Євдокію, Заставну Василину, Стецюк Настю, Грушковик Стефанію, Стецюк Ярину, Мокринську Євдокію, Стецюка Максима, Палійчука Петра, Грушковика Андрія та інших. Їм тоді не виповнилося і 18 років.

За період німецької окупації: в Німеччину забрали 112 чол., за допомогу партизанам спалили 15 будинків, розстріляли 7 чоловік. Це жителі села Чечельник Палійчук Марія Тодосівна, Бабійчук Пелагея Терентіївна, Решетнюк Івана Яковича, Боднарчука Михайла Харитоновича, Боднарчука Івана  Михайловича.

Також повністю спалено вулицю Ласюки. Однак люди продовжували допомагати партизанам, передавали їм продукти.

Весною 1944 року в ході Проскурівсько–Чернівецької операції військ І Українського фронту Чечельник було визволено від фашистів.

Перший голова колгоспу після війни – Побережний Петро Павлович.

  Поступово село відбудовувалося. Відкрито школу, навчальний процес розпочався з вересня 1944 р. Але не всі повернулися з фронту. 152 воїни загинуло в роки війни.

Вас також може зацікавити...

Залишити відповідь