Животворна Маківська перлина

7

Стаття присвячена санаторію «Україна», відкритому 1975 року. Сьогодні це оздоровчий заклад, відомий за межами країни, він спеціалізується на мінеральних водах типу «Нафтуся» та «Миргородська». Великий внесок у розвиток санаторію зробив головний лікар О.Д. Лисюк.

Ключові слова: санаторій, здравниця, мінеральна вода, лікарі,здоров’я, відпочиваючі

На південно – східних схилах Медоборів розкинулося село Маків, перша письмова згадка про яке з’явилася 1482 року, коли поселення ще носило назву Ступинці.

Маків розташований в південно–західній частині Дунаєвецького району Хмельницької області, поблизу траси Хмельницький – Чернівці. Через Маків протікає річка Батіг або Шатавка, яка в цих місцях розливається в озерця і впадає в річку Мукшу.

Історія Маківського санаторію почалася ще 1950 року, коли мешканці села засадили гору Сідлатицю деревами, перетворивши її на мальовничий парк. Згодом на вершині цього пагорба з’явилася здравниця – міжгосподарський санаторій «Україна».

На будівництво корпусів та облаштування приміщень виділено майже 1800 тис. крб.

8                    37

Санаторій відкрив двері для відпочиваючих 1975 року. Тоді головним лікарем став Микола Антонович Тиж. Це був оздоровчий заклад на два корпуси, побудований спеціально для колгоспників і розрахований всього на 150 місць.  Коли ж у грудні того року ключі від санаторію прийняв Олександр Дмитрович Лисюк, Маківська оздоровниця стала набувати всесоюзної слави.

У народі здавна кажуть, що той чоловік недарма на світі прожив, який дерево посадив, побудував дім та виростив сина. Це повною мірою стосується Олександра Дмитровича, адже в нього народилося двоє синів, яких він виховав і вивчив. По слідах батька пішов молодший син Юрій, який також став лікарем, а старший син Віктор продовжив шлях дідуся і став військовим.

Олександр Дмитрович Лисюк народився 6 січня 1935 року в місті Новоград-Волинський Житомирської області в сім’ї військовослужбовця.

Родина пережила важкі часи, коли батько пішов на фронт. «Ніколи не забуду тих тривожних днів і ночей, коли з хвилюванням чекали татового повернення з війни», – розповідав Олександр Дмитрович. А він тоді був важко поранений, лікарі ледве врятували. Тоді син твердо рішив, що справою його життя стане тільки медицина. 1

1958 року Олександр Дмитрович  закінчив Чернівецький медичний інститут. Працював у Великожванчицькій дільничній лікарні, потім головним лікарем Великожванчицького дитячого санаторію, розгорнув бурхливу діяльність. Кожен, хто вперше потрапляв на територію дитячого санаторію, був вражений красою парку, зразковою чистотою і порядком. Олександр Дмитрович здійснив надбудову другого поверху санаторного корпусу, побудував нову кухню, житловий будинок, розширив приміщення школи, посадив прекрасний сад, реконструював спальні та ігрові кімнати для дітей.

Працювати головним лікарем в дитячому санаторії – це велика відповідальність. Йому постійно треба було думати не тільки, як забезпечити лікування дітей, а й організувати їх навчання, виховання, побут. І Олександр Дмитрович успішно впорався з поставленими обов’язками. Тому 1975 року Дунаєвецький райком компартії України запропонував йому посаду головного лікаря обласного міжгосподарського санаторію «Україна».

Олександр Дмитрович Лисюк дбав, щоби у здравниці панували доброзичливість, атмосфера тепла й піклування про відпочиваючих. Мабуть, саме завдяки йому Кабінетом Міністрів України 12 грудня 1997 року село Маків було визнане курортним населеним пунктом. 1987 року йому за значні заслуги в розвитку охорони здоров’я, впровадження нових методів діагностики та лікування, за сумлінне виконання службових обов’язків було присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». 2

Посада керівника санаторію вимагала неабияких організаційних здібностей. Його можна було бачити в різних інстанціях, і він таки домігся, щоб всі корпуси були розташовані компактно, стало зручно хворим. Незабаром завдяки його старанням та невичерпній енергії, почалось спорудження нової просторої їдальні та клубу. Окрім їдальні та клубу до двох вже існуючих корпусів водолікарні добудували ще один – п’ятиповерховий спальний корпус. Всі споруди були з’єднані між собою галереями, усі призначені процедури можна було отримати не виходячи  із приміщення.

Був проведений пошук природних лікувальних джерел. У 1980-82 рр. на території санаторію відкрито родовища цілющих мінеральних вод типу «Нафтуся» та «Миргородська», завдяки яким на водолікування до Макова потягнулися люди з усіх куточків країни. Мальовничі краєвиди села, помірний клімат, прекрасний медперсонал і привітні жителі Макова щороку приваблюють до санаторію сотні відпочиваючих.

Для тих, хто бажає покращити своє здоров’я, санаторій пропонує широку лікувальну базу: від хвойних, перлинних, соляних ванн – до унікальних мінеральних вод оздоровчого закладу. Саме воді тут приділяється особлива увага, її є два види – «Маківська» хлоридно– натрієва вода і «Перлина Поділля» – гідрокарбонатна натрієва вода. Обидві однаково ефективні при лікуванні захворювань кишково–шлункового тракту, печінки, нирок, порушення обміну речовин, мають протизапальну й знеболюючу дію.

Для сучасного лікування потрібна відповідна діагностична апаратура, тому були удосконалені та пущені в дію два десятки спеціалізованих кабінетів. Зокрема клінічна лабораторія, кабінети гастродуоденоскопії, рН-метрії, голкорефлексотерапії, мануальної терапії, дуоденального зондування, ультразвукової діагностики, ЛФК, ЕКГ, стоматологічний, зубопротезний, озокеритний, фізіотерапевтичний, лікувальних ванн, гальвано-грязевий, гідротерапії, підводного душу-масажу, рентгенологічний, колоноскопії, психотерапевтичний, фітотерапії, кишкових зрошень, гінекології, кліматотрон. 1998 року було введено в дію кабінет підводного душу-масажу. Завершилася реконструкція відділення, де використовуються куяльницькі грязі. Усі кабінети санаторію оснащені необхідним медичним обладнанням, твердим і м’яким інвентарем. Пацієнти здравниці оточені увагою та кваліфікованою консультативною допомогою спеціалістів.

Для відпочинку пропонуються одно- і двомісні номери готельного типу з усіма зручностями. Також є однокімнатні напівлюкси та двокімнатні люкси з просторими кімнатами, килимовим покриттям підлоги, по-сучасному оздобленою ванною кімнатою. Кімнати укомплектовані телевізорами та холодильниками. Для відпочиваючих передбачене п’ятиразове дієтичне харчування.

Санаторно-курортний комплекс має котельню на природному газі, автономне водопостачання, автомобільні гаражі з вантажними та легковими автомобілями, тракторами, автобусами, а також автостоянку.

Вражає приміщення їдальні. Дві просторі зали, зі смаком оформлені деревом та квітами, створюють неповторну атмосферу затишку.

Чимало зусиль керівництво санаторію докладає для організації дозвілля відпочиваючих. Тут проводяться дискотеки, організовуються зустрічі з відомими концертними та самодіяльними творчими колективами, організовуються конкурси, демонструються кінофільми, проводяться вечори-прощання та інші цікаві дійства. Регулярно проводяться екскурсії до Почаївської Лаври, заповідника Бакоти, до фортець старовинного Кам’янця- Подільського,Чернівців, Хотина. Прекрасна бібліотека, клуб і танцювальний зал – все продумано для затишного та зручного відпочинку. Тут все обладнано зі смаком: гарні клумби, парк, оригінальний фонтан, круті сходи, які ведуть до озера та пляжу. У санаторії обладнані кімнати для гри в більярд та настільний теніс, ігрові кімнати для дітей. Є майданчики для гри в футбол, волейбол, теніс, бадмінтон.3

Олександр Дмитрович  завжди дбав про санаторій, його славу, про високий авторитет і професійність працівників, тому тут постійно ведеться наукова робота. Сюди приїжджають обмінюватися досвідом учені, лікарі Вінницького медуніверситету, Київського інституту удосконалення лікарів, Одеського науково-дослідницького інституту курортології. У вересні 1993 року в санаторії проводилася перша Подільська науково-практична конференція гастроентерологів України, на якій мова велася про нові методи в лікуванні хвороб органів травлення. У конференції взяли участь 9 докторів і 12 кандидатів медичних наук. 4

О.Д. Лисюк був вимогливим керівником, але за будь-яких обставин ніколи не дозволяв собі зневажливого ставлення до людей. Коли ж головного лікаря санаторію не стало (він загинув в 1998 році в автокатастрофі), весь персонал, як і все село Маків, важко переживав цю втрату.

А на посаді головного лікаря батька замінив син, до того начмед санаторію Юрій Олександрович Лисюк. Він гідно продовжив традиції батька: разом з дружиною Іриною підтримував у належному стані довірене йому господарство, розвивав напрямки та методи лікувальних та оздоровчих послуг, популяризував санаторій за участі преси, проведенням конференцій та ін. заходів. Недаремно санаторій ввійшов у число лауреатів Всеукраїнського рейтингу-проекту «100 кращих підприємств України» в номінації «Санаторно-курортні послуги».

Сюди їдуть не лише мешканці України, але й Росії, Казахстану, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії. Приїжджають на оздоровлення громадяни Польщі, Німеччини.

Багато гарних вражень залишають у книзі відгуків відпочиваючі санаторію. Щиро дякують медперсоналу за повернене здоров’я, тепло та затишок.

 

 

Вас також може зацікавити...

Напишіть відгук